Якщо друг приунив, ти його не вини,
І образливе слово сказать не спіши.
Не назви слабаком, не назви нецікавим, -
Поможи у молитві боротись з лукавим.
Опустилися руки у друга - потіш,
А судити його не спіши, це облиш.
Посиди з ним тихенько, тихенько поплач,
І у горі його, так як можеш - розрадь.
Хай пізнає твій друг: ти його не лишив,
І не просто за усмішку й статки цінив.
В час печалі його не пройди стороною,
Обігрій свого друга хоч трішки собою.
Що у серці не бачиш, тому не суди,
І докірливе слово сказать не спіши.
Помолися за друга, схились на коліна,
Й знов настане у друга щаслива година!
Буде пісня весела і слава Творцю,
За даровану радість і віру живу.
Не просте є життя, не спіши докоряти,
Научися від Бога надію вселяти.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Диалоги у колодца - Людмила Солма *) Примечание в пояснение:
фотоиллюстрацией для этого шаблонного "коллажа-рамочки" взята картина из Интернета:
alekseenko "Старый колодец" картина художника Федора Алексеенко
http://afisha.yuga.ru/afisha/event/?date=1171746000&id=3453
для справки:
Ф.Алексеенко родился в станице Павловской в 1952 году. Окончил Краснодарское художественное училище в 1972 году у преподавателя Самгинова Е.И., и художественно-графический факультет при КГУ. С 1979 года преподает на художественном отделении школы искусств. С 1991 года член Союза художников России. Работает в жанре пейзажа. Пишет гуашью и темперой. Любимые мотивы - окрестности Павловской. Проживает в ст. Павловской.
